Навчання – це, безперечно, складний процес,
успішність якого залежить від багатьох складників, проте, мабуть, кожен
погодиться, що найголовнішими його постатями є учні та вчителі.
Предмет світової літератури –
специфічний. Це і наука (літературознавство) і мистецтво (художній твір), тому
досягнути належного результату лише завдяки традиційним формам роботи майже
неможливо. При цьому значною мірою нехтується мистецька складова уроку, процесу
навчання. Ось чому необхідно планувати свою роботу так, щоб залучити дітей до
творчого пошуку, щоб кожен зміг перевтілитися в образ літературного героя,
спробувати свої можливості у ролі художника, поета .
Учитель – скрипаль дитячих сердець: як поведе смичком, таку мелодію й почує. Тому на своїх уроках я намагаюся розкрити глибинність літератури як мистецтва слова, навчити дітей мислити, висловлювати власні думки, доводити їх, аргументувати рядками з тексту; навчати розуміти світ і жити в ньому за законами Добра, Справедливості, Любові. Звичайно, щоб уроки були ефективними, мали результат, потрібно, щоб вони відбувалися за умови постійної активної взаємодії всіх учнів, тобто, має бути таким, де вчитель не є видавцем готової інформації, а виконує роль організатора процесу навчання, спрямовує учнів до сприйняття інформації, уміння її використати.
Тепер головне покладається на
вчителя: створити відповідну атмосферу, мікроклімат, обрати такі форми і методи
роботи, щоб учні відчули задоволення, а не навчалися , аби відсидіти. І
починати необхідно з найпростішого, найелементарнішого. Не всі прийоми можна
використати відразу, не всі дадуть результативність, але пошук
найоптимальнішого принесе задоволення учневі і вчителеві, дасть позитивний
результат, заставить задуматися : чи правильно я вчинив? Чи правильний шлях
обрав ? Отже, на допомогу приходять інноваційні методи навчання.
Саме у процесі вивчення світової літератури можливо
найповніше реалізувати завдання гуманітарного виховання молоді, залучення її до
багатств світової духовної культури, духовного і морального зростання особистості,
естетичного виховання, зокрема - підготовки до життя в конкретному історичному
соціокультурному просторі. Світова література у школі - свідчення нашої відкритості
інтеграційному світові.
Літературі не можна навчити, однак можна дати знання, що
допоможуть учням відкрити її, осягнути, зрозуміти, відчути.
Для того, щоби зацікавити учнів
літературними творами, прилучити їх до читання, підвищити інтелектуальний та
культурний рівень можна використовувати на уроці різноманітний ігровий
матеріал. Так, наприклад, опитування домашнього завдання можна проводити за допомогою “чарівної торбинки”, казкових героїв . На уроці використовуються кросворди, ребуси, головоломки,
чайнворди. Крім традиційних форм розвитку зв’язного мовлення (твір, переказ,
письмова відповідь на запитання. твір-мініатюра, реферат) впроваджую нетрадиційні (літературний
диктант, контрольна робота за індивідуальними картками, тестування, опис
картини). На уроках світової
літератури використовую такі прийоми та
форми роботи: уроки - рольові ігри, уроки – мандрівки, уроки -
театралізації урок-прес-конференція
, урок-конференція , урок-семІнар;
інтерактивні методики (створення кросвордів, ребусів, літературної реклами ,
літературної вікторини, літературних задач за змістом твору ,інтерв*ю з письменником, анкета
головного героя, “Лист улюбленому
письменнику”. тощо )
Для підвищення інтересу до вивчення світової
літератури проваджу позакласні заходи:
виставку малюнків до улюблених творів, літературні ігри, конкурси, вікторини.
Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. їх дієвість залежить від використання виховних засобів.
Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. їх дієвість залежить від використання виховних засобів.
Засоби виховання —
надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо,
телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва
тощо), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри,
спортивна діяльність), які задіюють під час використання певного методу.
Дієвість методів виховання залежить і від того, наскільки у виховному процесі
задіяна праця молодої людини над собою, природа, надбання національної культури
(казки, легенди, колискові пісні, обряди, звичаї та ін.).
Основним критерієм
оцінювання виховного методу є відповідність його виховним цілям і завданням.
Вплив на свідомість — це вплив на
розум і почуття людини з метою формування позитивних якостей і подолання
негативних. Основним його засобом є слово вчителя, яке має благодійно впливати
на розвиток особистості. Проте слово вчителя не повинно бути жорстоким, грубим,
холодним. На думку В. Сухомлинського, «слово — найтонший дотик до серця: він
може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро,
і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Слово обертається
найнесподіванішими вчинками навіть тоді, коли його немає, а є мовчання. Там, де
потрібне гостре, пряме, чесне слово, іноді ми бачимо ганебне мовчання. Це
найогидніший вчинок — зрада. Буває й навпаки: зрадою стає слово, яке повинно
берегти таємницю. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане
і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і
вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і
засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити
невіру, надихнути на працю і скувати сили душі...».
Формування творчої людини засобами художньої
літератури насамперед передбачає:
- систематичне
розв'язання на уроці різноманітних творчих завдань;
- урахування
вікових особливостей учнів;
- залучення
до роботи на уроці всіх учнів;
- відштовхування
в постановці творчих проблем від тексту;
- використання
різних засобів, підходів до учня;
- проблемний
підхід до вивчення творів.
Урок повинен дати імпульс внутрішній роботі думки учнів, підготувати до діалогу
з письменником, викликати колективне художнє переживання і обмін естетичними
емоціями. Як досягнути цього?
До методів і способів
стимулювання творчої активності можна віднести такі:
- створення сприятливої атмосфери
спілкування;
- - забезпечення привабливого
творчого характеру діяльності;
- чітке визначення мети і кінцевих
результатів роботи, способів її оцінювання;
- спонукання до генерування
оригінальних ідей;
- залучення учнів у процес планування
мети і поточних завдань творчого об'єднання;
- повага, довіра, визнання й подяка
за досягнуті результати;
- надання права самостійно приймати
рішення;
- практична спрямованість навчання;
- моделювання життєвих ситуацій,
використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.
Щоб стимулювати творчу
активність школярів, я використовую такі методи і прийоми як розвиток творчого
інтересу, створення ситуацій емоційного переживання, створення ситуації успіху,
метод відкриття, створення ситуації вибору, самостійна дослідницька робота. А
також різні види творчо-розвивальних технологій:
- технологія навчального дослідження;
- ігрова технологія
- проектна технологія
– технологія «мозкового
штурму»;
- технологія «мікрофон»
- технологія виконання евристичних завдань;
- технологія розв'язування
дослідницьких проблем.
Немає коментарів:
Дописати коментар